Цього року 24 серпня Український народ – громадяни України всіх національностей, українці в усіх країнах світу відзначатимуть 35 років відновлення і проголошення Незалежності України як суверенної держави.
Це історична подія, яка нас об’єднує і демонструє єдність народу, утверджує нас і надихає на боротьбу за вільне життя, є символом гідності та незламності усіх, хто себе вважає українцем.
Це ціна нашої волі і свободи, наша пам'ять і шана тим, хто виборював право на існування Української держави, її розбудовував і вдячність тим, хто сьогодні її захищає.
Така доленосна подія – це результат сили духу і віри, прагнення волі, боротьби та жертовності за краще майбутнє, за власну країну, за право бути господарем на своїй землі.
Саме такий дух свободи, нескореності, спраги правди і справедливості постійно витав в Україні і повстав наприкінці 80-х – початку 90-х років минулого століття.
Переусвідомлення власних сил серед діячів культури і мистецтва, громадськості і профспілок, шахтарський рух за гідні умови праці та зарплати, виступи студентської молоді, масові акції і демонстрації охопили усі регіони і сфери життя України у спільному прагненні до самостійної і незалежної держави.
16 липня 1990 року, зважаючи на кризу влади комуністичного режиму, суспільно-політичну ситуацію і настрої українського народу, Верховна Рада Української РСР проголосила Декларацію про державний суверенітет України.
У цей же час наявність у профспілковому русі українських патріотичних сил, складна економічна ситуація, протистояння, яке наростало у відносинах з московським центром, відчуття духу свободи та масове представництво українських працівників у профспілках (26 млн спілчан) стали визначальними у виборі майбутнього професійних спілок України та відіграли неоціненну роль у наближенні Незалежності.
Так, 4 жовтня 1990 року, майже за рік до проголошення незалежності України, розпочав роботу черговий XV З’їзд профспілок Української РСР. З’їзд підтвердив повноваження 1020 делегатів (520 від міжгалузевих і 500 від галузевих профспілкових об’єднань). Участь у З’їзді взяв Голова Верховної Ради УРСР Кравчук Л.М., заступник Голови Ради Міністрів УРСР Статінов А.С., керівники республіканських громадських організацій, представники партій, рухів, працівники культури, науки, мистецтва, преси, радіо і телебачення.
Хвилиною мочання З’їзд вшанував пам'ять наших співвітчизників, загиблих у роки страшного терору НКВС, сталінщини.
Заслухавши звітну доповідь Голови Укрпрофради, враховуючи економічну і суспільно-політичну ситуацію, З’їзд визнав повноваження Української республіканської ради профспілок вичерпаними та підтримав ініціативу профспілкового активу про проведення нового з’їзду.
5 жовтня 1990, З’їзд прийняв Звернення до Верховної Ради Української РСР, у якому делегати від імені 26 мільйонів членів профспілок республіки висловили категоричний протест з приводу низки союзних законодавчих актів, які мали відвертий антипрофспілковий характер і З’їзд профспілок звернувся до Верховної Ради, щоб Парламент суверенної України прийняв рішення про припинення дії союзних законів на території нашої республіки України.
Цього ж дня Профспілки підтримали Звернення солдатських матерів до Верховної Ради УРСР про якнайшвидше вирішення питань, про проходженням дійсної військової служби юнаками з України на території України, із вимогами реалізації Верховною Радою УРСР своєї постанови від 30 липня 1990 року, у якій зазначалося про проходження військової служби на території Української республіки.
6 жовтня 1990 року відбувся Установчий з’їзд незалежних профспілок республіки, на якому відбулося обговорення майбутнього національного профспілкового Центру, зокрема щодо його назви, принципів внутрішньої побудови, функцій і завдань у ринкових умовах, взаємовідносин з міжнародними і союзними організаціями, органами влади, партіями, роботодавцями тощо.
Після гострих дебатів довкола пропозиції Львівської делегації про вихід України із СРСР та не підписання ніякого союзного договору делегати З’їзду відхилили застосування терміну УРСР у свої документах, наголосивши на пріоритетності ідеї незалежної України.
Делегати затвердили Положення про Федерацію незалежних професійних спілок України (ФНП України) та схвалили Декларацію про утворення Федерації незалежних професійних спілок України, яку підписали 25 республіканських галузевих профспілок та 24 регіональні міжспілкові профоб’єднання.
У Положенні ФНП України чітко зазначено, що Федерація незалежних професійних спілок України:
- утворюється з метою об’єднання зусиль профспілок України на захист економічних соціальних, правових і духовних інтересів трудящих;
- незалежна у своїх діях від будь-яких державних, господарських органів, партій, інших політичних і громадських об’єднань і є непідзвітною, і непідконтрольною;
- в інтересах трудящих бореться за єдність профспілкового руху і створення єдиного профспілкового центру на основі консолідації з усіма профспілковими рухами та об’єднаннями, котрі стають на захист прав людини праці.
Декларація про утворення ФНП України посилила основні акценти, де зазначено, що Федерація незалежних професійних спілок України є самостійною у своїх діях у межах існуючих законів і незалежна від будь-яких державних, господарських органів, політичних і громадських об’єднань республіки і країни, відкрита для профспілкових формувань, які визнають її цілі та завдання.
Федерація незалежних профспілок України стала діяти як незалежний національний профспілковий центр.
Незважаючи на присутність і виступ представника з москви, Федерація незалежних профспілок України стала незалежною національною організацією, яка вийшла з-під союзного підпорядкування, а фактично з імперського, союзного, проросійського угруповання.
Відповідно, такі дії українських профспілок дали поштовх профспілкам інших республік для виходу з підпорядкування москви, що було сприйнято вороже як збоку російських шовіністичних кіл, так і всередині країни збоку проросійських представників органів влади та комуністичної партії.
Такі профспілкові дії і розрив із союзними «наглядачами-цензорами» та вихід з їхнього підпорядкування в 1990 році Федерації незалежних профспілок і багатьох громадських, творчих спілок і організацій України, та створення власних національних центрів дали поштовх і впевненість українському суспільству до більш рішучих дій та проголошення незалежності України в 1991 році.
Але найнищівної поразки шовіністичні російські сили і місцеві колаборанти – комуністи і соціалісти – зазнали від Федерації через проголошення незалежності профспілок від політичних партій і партійних об’єднань. Профспілки скинули з себе ярмо керівної комуністичної партії, розірвали «пріводной ремень»… і заблокували доступ компартії «к масам», тобто до людей.
З того часу зупиняється керівна і спрямовуюча роль компартії з мобілізації трудових сил на виконання її рішень й організацію різних соцзмагань. Саме це рішення стало далекоглядним і одним із важливих у здобутті незалежності України.
Треба віддати шану сміливості і мужності делегатам З'їзду – профспілковим лідерам і членам профспілок, з яких 771 на той час перебували у лавах КПРС, які підтримали питання про вихід профспілок з-під впливу компартії. Адже ще у 1990 році до комуністичного путчу-перевороту, так званого ГКЧП 1991-го на всю потужність ще працював апарат КПРС-КПУ, КДБ, правоохоронних та контролюючих органів СРСР і УРСР.
Спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 виявила повну залежність союзних республік від розвитку подій у москві, і повну їхню беззахисність. Провал московського путчу дав шанс Україні відновити національний суверенітету і проголосити незалежність Української держави.
Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв’язку з державним переворотом у СРСР 19 серпня 1991 року, позачергова сесія Верховної Ради УРСР 24 червня 1991 року проголосила Акт незалежності України. Продовжила тисячолітню традицію державотворення в Україні, зазначивши, що територія України є неподільною і недоторканною і віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.
Водночас Верховна Рада визнала за необхідне провести 1 грудня 1991 року всеукраїнський референдум на підтвердження Акта незалежності та вибори Президента України.
Саме на це дійство-референдум, як останню надію на провал незалежності, покладалися шовіністи у кремлі та місцеві комуністи і соціалісти в середині України.
Велика чисельність партапарату, прокомуністична більшість у Верховній Раді, домінуюча проросійська частина керівників в усіх гілках влади, інших органах та господарських структурах і підприємствах, давали підстави, що референдум розколить нову Українську мрію - державу, що окремі регіони покажуть «правильні» результати голосування на референдумі і не підтримають незалежність.
Проте результати референдуму в усіх областях і в Криму переконливо підтвердили підтримку Акта незалежності України.
Україна виграла цю битву за свій суверенітет. Перемога у цій битви належить Українському народу, багатьом подіям і поколінням борців за незалежність, національним рухам і патріотичним силам, зокрема у цій битві є вагома частка Федерації незалежних профспілок України.
Саме на передодні цих подій, у 1990 році, схвалюючи Декларацію про утворення Федерації, З’їзд профспілок України проголосив незалежність профспілок України від державної влади і партій, позбавивши компартію, її керманичів доступу до 26 млн працівників – членів профспілок усіх галузей і сфер, права вільно заходити через будь-яку прохідну у трудові колективи на підприємства, у навчальні заклади, в установи та організації. Рішення профспілок зламало традиційну схему компартії впливати на людей праці, переконувати їх і радити як жити, хвалити і задобрювати грамотами, мстити і лякати, обіцяти все, щоб тільки отримати свій результат. Але стався збій у системі і московські шовіністи, місцеві проросійські комуністи і соціалісти програли битву за Україну.
Референдум показав усьому світу свою волелюбність і єдність Українського народу незалежно від національності.
Минулого року ми відзначили ювілей утворення Федерації незалежних профспілок України і висловлюємо щиру вдячність усім учасникам і творцям цих історичних подій 1990-го.
Щиро і з гордістю вітаємо нас усіх українців і наших спілчан з 35-річчям нашої незалежної України.
Працюємо, воюємо, захищаємо!
Мужньо разом та в єдності наближаємо перемогу незалежної України над російськими окупантами!
Слава Україні!
Слава Героям і Воїнам-Захисникам, Трудівникам і Творцям новітньої України!
Підготовлено на основі архівних матеріалів Федерації професійних спілок України, заступником Голови ФПУ Євгеном Драп'ятим, м. Київ, 2026 рік.