Шановний пане головуючий!
Щиро дякую за можливість зробити внесок від імені України в обговорення всеосяжного Загального огляду в Комітеті конференції з питань застосування стандартів.
Я хотів би поділитися досвідом України щодо викликів на ринку праці, гуманітарного реагування, внутрішнього переміщення, реінтеграції ветеранів та реформ трудового законодавства в умовах триваючої війни.
По-перше, я хотів би наголосити на важливій ролі Міжнародної організації праці у гуманітарному реагуванні. Традиційно гуманітарна допомога не вважається основним мандатом Міжнародної організації праці. Проте досвід України демонструє, що в часи крайньої кризи захист працівників та їхніх родин вимагає негайних гуманітарних дій.
Уже за кілька тижнів після початку повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року МОП трансформувала чимало напрямів своєї діяльності. Освітні програми та регулярна профспілкова робота були тимчасово замінені на невідкладні гуманітарні заходи. Профспілкові готелі, санаторії та навчальні заклади стали прихистками для внутрішньо переміщених осіб. Тисячі людей отримали житло, їжу, одяг, пальне, медикаменти та іншу необхідну допомогу.
Ми вдячні за підтримку, надану через міжнародну солідарність, зокрема за допомогу, що координувалася з МОП та здійснювалася за безпосередньої фінансової підтримки МОП. Український досвід доводить, що гуманітарне реагування може стати невіддільним компонентом захисту працівників та їхніх громад під час збройного конфлікту.
По-друге, важливо підкреслити, що навіть під час надзвичайних ситуацій та у воєнний час трудові права залишаються актуальними і не повинні ігноруватися.
Конституція України та законодавство про воєнний стан дозволяють певні тимчасові обмеження прав і свобод. Через три тижні після початку повномасштабного вторгнення Парламент ухвалив спеціальне законодавство, що регулює трудові відносини в умовах воєнного стану. Було запроваджено деякі надзвичайні заходи для реагування на безпрецедентні обставини.
Проте практика показала, що чимало з цих обмежень не принесли очікуваної користі. Наприклад, можливість запровадження 12-годинного робочого дня виявилася малоефективною на практиці у багатьох секторах. Сучасні галузі промисловості все більше залежать від висококваліфікованих працівників, чия продуктивність визначається знаннями, технологіями та концентрацією, а не просто продовженням робочого часу.
Водночас надмірна тривалість робочого часу збільшує ризики для безпеки праці. Профспілки неодноразово попереджали, що обмеження діяльності інспекції праці в поєднанні зі зростанням небезпек на робочих місцях через військові атаки можуть призвести до збільшення кількості випадків травматизму та смертності на виробництві.
По-третє, соціально-економічна інтеграція внутрішньо переміщених осіб залишається одним із найсерйозніших викликів для ринку праці України.
Мільйони українців були змушені залишити свої домівки через бойові дії. Багато хто переїхав із високоіндустріальних регіонів Сходу та Півдня до західних областей країни, де структура ринку праці суттєво відрізняється.
Як наслідок, чимало кваліфікованих працівників стикаються з труднощами у пошуку роботи, що відповідає їхній кваліфікації. Металургу з промислового міста буває важко знайти відповідну роботу в переважно аграрному регіоні.
Уряд України запровадив програми підтримки релокації підприємств та ваучери на професійне навчання для підтримки перекваліфікації та підвищення кваліфікації. У травні 2026 року Прем'єр-міністр України особисто дав старт новій ініціативі «Досвід має значення», спрямованій на підтримку працівників віком від 50 років у адаптації до мінливих умов ринку праці.
Профспілки також зробили свій внесок, організувавши програми професійного навчання для переміщених осіб, які розміщені у профспілкових закладах. Ми цінуємо підтримку, надану МОП для кількох навчальних ініціатив, реалізованих у період з жовтня 2025 року по березень 2026 року. Такі програми допомагають переміщеним працівникам здобути нові навички та покращити свої можливості працевлаштування в приймаючих громадах.
Ще одним серйозним викликом є реінтеграція ветеранів у цивільне життя.
В Україні вже є понад 500 000 ветеранів, які завершили військову службу, і багато з них зазнали важких поранень, ампутацій або отримали інвалідність.
Успішна реінтеграція вимагає набагато більшого, ніж психологічна допомога та покращення доступності. Ветеранам потрібні можливості для повернення до змістовної зайнятості та відчуття повної інклюзії на своїх робочих місцях.
Ми вітаємо пілотні проєкти з професійного навчання ветеранів за підтримки МОП і вважаємо, що такі ініціативи мають бути розширені у найближчі роки.
Наостанок я хотів би наголосити на важливості дотримання міжнародних трудових стандартів під час кризового реагування та відбудови.
Для українських працівників стабільність у трудових відносинах є надзвичайно важливою від самого початку війни. Певні законодавчі адаптації, безперечно, були необхідними. Багато підприємств було зруйновано, окудовано або змушено релокуватися. Мільйони людей стали біженцями чи переселенцями.
Водночас працівники занепокоєні спробами впровадження постійних змін до трудового законодавства в умовах воєнного стану. Обмеження колективних переговорів та положення, що дозволяють роботодавцям призупиняти дію окремих частин колективних договорів, не створюють довіри та стабільності, необхідних для повоєнної відбудови. Міцний соціальний діалог матиме вирішальне значення для відновлення України.
Ми вітаємо запевнення з боку Уряду та роботодавців, що майбутнє законодавство буде повністю узгоджене з правом ЄС (acquis ЄС). Однак працівники також очікують, що чинні права та гарантії захисту не зникнуть просто тому, що вони прямо не згадуються в європейських директивах чи міжнародних трудових стандартах.
Відновлення України потребуватиме не лише інвестицій та інфраструктури, а й міцних інститутів праці, ефективного соціального діалогу та повної поваги до міжнародних трудових стандартів.
Дякую за увагу!